Ведуча:   Доброго дня! Ми раді вітати усіх у нашій святковій залі!

                  Сьогодні  у нас незвичайне свято.

                  До нас  завітала сучасна дитяча письменниця, львів’янка –

                 Любов Відута.  (Лунають оплески)

Слова у мові всі чудові,
Пісенні, ніжні, чарівні.
Величні й світлі, кольорові,
Музичні дуже і живі.

                               А в нашої поетеси слова ласкаві.

 Вірш «Ласкаве слово» .

                  «Ласкаве слово»

Ласкаве слово – наче день весняний.

Я бачу в ньому сонце й усміх мами,

А ти побачиш квіточку тендітну,

А він – ключ журавлиний  в день погідний.

Вона – хлоп’ячу усмішку іскристу,

Вони – веселку в небі променисту.

Одне, але ласкаве, щире слово

Добром стократ віддасть обов’язково.

Ведуча: Велику шану у своїх поезіях пані Любов складає рідним, батькам,  рідній Україні. Це ті джерела, з яких вона черпає натхнення, гармонію й любов. Вона велично оспівує українське слово, українську мову.

                Поезія «Слово в мові»

                Ми з мовою дзвінкою

                І словом, що іскрить,

                Говоримо з тобою,

                Радієм кожну мить.

                Говорим: «Соковита»,-

                Це грушка, що в саду,

                Пахуча, наче літо,

                Мов соти у меду.

                Скажу: «Родюча»,-

                Звісно, це матінка – земля,

                Бо це вона зростала

                Усі, що люблю я.

                А найдорожчі в мене –

                Батьки, моя рідня.

                Вони мене навчили

                Всьому, що вмію я.

Ведуча: Поетеса зачарована красою природи рідної землі, вона запрошує нас у казкові мандри.

Прислухайся — Земля співає!
І линуть звуки чарівні.
Усе в природі голос має
Й свої наспівує пісні.

Вірш «У Карпатах»

Ми у гори, у Карпати,

Дуже раді завітати.

Там весною з гір струмочки

Ллються – плинуть  у таночку,

Ще й весела пісня лине –

Звеселяє полонини.

Там, танцюючи, співають

Нам карпатські водограї.

Як же хороше весною

В рідних горах, в нашім краї!

Ведуча: А зараз звучить музичний дарунок.

Ведуча:  Журливо музика заграла, і закружляло в вальсі листя.
                В країну осінь завітала, красива, сонячна, барвиста.
                      Відкриємо завісу ненароком і зазирнем в осінню пору року.
                Вона тоді буває чарівна, коли стає золотокоса.

   Вірш «Руденька осінь»

                Руденька осінь,як лисичка,

                Листком махає, як хвостом,

                А вітер запліта в косички

                Гілки вербові під мостом.

                І тепло ще, й вже холод віє,

                Блука вночі вже морозець.

                Мов застудившись, півень піє

                Про те, що осені кінець.

                Руденька осінь ще хитрує,

                Барвисте листя опада.

                Хоч день ще ласку сонця чує,

                Та ніч вже зиму вигляда.

                А зранку – паморозь на листі,

                І побілів руденький хвіст.

                Зима в калиновім намисті

                Вже перейшла осінній міст.

Ведуча: Хороше слово — і душа радіє,
І розкривається, мов квітка навесні.
Від слова щирого і серце пломеніє,
А дні похмурі стануть враз ясні.

                Вірш «День веселий»

                День осінній,

                День погожий,

                День, чомусь на свято схожий.

                Просто сонце

                Засвітило,

                Просто бджілка в квітку сіла.

                Просто білочка

                Горішків

                Із долоньки взяла трішки.

                День веселий,

                Гомінкий!

                Разом з ним – і я такий!

Ведуча:  Ось і завершується наше свято.                                                                                                                       Дозвольте сьогодні усім побажати
Багато хороших і сонячних літ.
Так будьте ж здорові!
І будьте багаті!
Так будьте ж щасливі і будьте веселі!  

                Все, що в серці мали

                Вам подарували.

               А Вам – спасибі

               За ті слова ласкаві,

               Ніжні, незабутні.

               За сонце в писанці,

               За сміливе жабеня,

               Джмеля і білку,

               Журавлину воду.

               Нехай для всіх

               Сміється завжди

               Ваше поетичне сонце.

 (всі разом). До побачення.